?

Log in

No account? Create an account
Humulus Iupulus
кіно
mandrivnytsya_s

Або Хміль звичайний. Він відноситься до сімейства тутових. Як відомо, він вирощується для виробництва пива. Квітки жіночих рослин надають пиву гіркий присмак і пікантний аромат. Крім цього, він неймовірно виглядає як декоративна прикраса, якою прикрашають альтанки, стіни,  паркани, балкони, а зі стебла можуть плести кошики.  З залозок шишок хмелю добувають хмельове борошно - ліпулін. Також пишуть, що листя хмелю використовують для випікання хлібу, квасу, соусів та салатів. Хміль застосовується в медицині та при виробництві ліків.  В шишках хмелю міститься гумуленова кислота, гумулон, ізомери гумулінона, тріметіламін, лупулон, ефірні масла. 

А побачили ми його гарні зарості, що плелися по стіні (я спочатку сплутала його з диким виноградом), на розвалинах Хустського замку. І коли я дізналась, що це хміль (через додаток iSeek), то і уявила одразу, як вартові чатували там, а потім збирали собі на пиво. А можливо були виділені окремі слуги на кухні, які займались цим питанням і робили пиво для князів. Проте, може ніхто і не знав про цю рослину і вона так і повзла собі потроху сторіччями, переживши всі халепи і негаразди, виживши навіть після розвалу стін замку. 

Джерела: https://www.sciencedirect.com/topics/agricultural-and-biological-sciences/humulus-lupulus  

https://healthday.in.ua/travi/khmil-zvichajnij


Велосипед і спогади
кіно
mandrivnytsya_s

Сьогодні вперше за довгий час поїхала на роботу велосипедом.  Відчуття чудові: свобода, керування власним транспортом, орієнтація на місцевості, швидкість. І так як липень зараз прохолодний в Києві, на мене звалились спогади 2-3-річної давності, коли я так їздила на роботу регулярно. Кінець серпня-вересень. Кукурудза, мед, диня, кавуни, осінні квіти і таке подібне. Відчуття вітру в обличчя і запах листя, що вже падає потроху з гілок. Чай, який смачно пити гарячим вже зараз. Але скоро ще день народження і Бабине літо, якщо дуже пощастить. А поки що липень і трапляються кілька прохолодних днів, коли можна насолодитися поїздками на велосипеді.          


«Однієї прекрасної ночі»
кіно
mandrivnytsya_s

Неймовірно миле кіно! 1934 року, отримало 5 Оскарів. Це чорно-білий фільм, іскриста комедія, у героїні головної акторки (Клодет Кольбер) часто такий вираз обличчя, ніби вона зараз вибухне сміхом, а герой актора (Кларк Гейбл) дуже турботливий і щирий, не дивлячись на «хижі наміри» з самого початку.

1934 — вирішальний рік. Рік гігантських змін, які залишились в історії. До остаточної влади приходить Гітлер в Німеччині, в СРСР розстрілюють людей, створюються трудові табори (по суті табори смерті), всього рік після закінчення голодомору в Україні. І тоді ж знімається цей легкий оптимістичний фільм про вольову доньку багатія, яка хоче все зробити по-своєму і намагається вижити у простому світі серед звичайних людей без грошей, про журналіста, який женеться за сенсаціями, хоч з кар'єрою у нього і не все гладко. Герої ночують на сіні, їдять молоду моркву на сніданок, зупиняють машини для автостопу, мають гарний зовнішній вигляд навіть після декількох складних ночей, сваряться, потрапляють у різні пригоди, сміються і слідують своїй мрії — доїхати до Нью-Йорку.

У фільмі можна побачити типові сцени того часу в США — серед гумору і легкості все ж не пройшла повз криза Великої депресії (була невелика сцена про жінку і її сина, які їхати на заробітки і не їли вже два дні), роль самотньої жінки в суспільстві, паління в громадських місцях, діалоги людей в різних соціальних ролях, які зустрічались на шляху.       


З табуретом до океану
кіно
mandrivnytsya_s

У Вилково дочитала «З табуретом до океану» Л. Кантера і П. Солодька. Історія про шалені подорожі, які можуть траплятись лише тоді, коли тебе веде вперед дорога, мрії, бажання побачити щось неймовірне і нове. Зняти фільм, написати книгу, поставити табурети біля 4 океанів, побороти страхи і показати світ своїй дитині. Цікаві моменти на межі втоми і  виснаження, коли хочеться, що холод і дощ закінчився і скоріше потрапити в тепло, до коханих і в затишок. Критичні моменти минають, подорож продовжується,табурети стоять на своїх місцях або принаймні були там колись поставлені цими яскравими мрійниками. Книга написана, фільм знятий і досі лунає на екранах. Вдячна, що можу «проїхати» таємні куточки нашої планети разом, відчути невідчутне.  Але як я писала раніше, це все ж таки більше інтимна історія про стосунки, дружбу, кохання, захоплення, внутрішні переживання, сміх і радість, аніж про відвідування різних місцин. 


Переможниця з міста Дефіанс
кіно
mandrivnytsya_s
Read more...Collapse )

Кантер
кіно
mandrivnytsya_s

Рік тому Льоня Кантер пішов з життя. Я подивилась фільм «Людина з табуретом» в лютому 2019 і вперше дізналась про Обирок, подорож до 4 океанів та її героїв. Після фільму було дуже світле відчуття. Сумно, але якось зрозуміло, спокійно і радісно за все те, що Льоня встиг зробити і що його справа жива. Адже саме так людина продовжує жити, навіть якщо її тіла вже не існує. Не це головне. Кожен має право на те, щоб піти тоді, коли хочеться і як хочеться. А тебе як особистість або забувають або ти існуєш далі у своїх дітях, добрих корисних справах, фільмах, книгах, картинах, відкриттях, сміливих відомих вчинках.

Read more...Collapse )

Безкоштовно або вигідно в Стокгольмі
кіно
mandrivnytsya_s
Read more...Collapse )

Це був один із сніжних днів в Києві
кіно
mandrivnytsya_s
Це був один із сніжних днів в Києві. Коли ніхто не очікував завірюхи наприкінці грудня. Зламались трамваї. Було холодно і дуже мокро. Сніжинки сипались і сипались з неба безупинно. На зупинці по вулиці Павлівській всі з такою надією чекали на що-небудь – маршрутку, нехай забиту людьми, адже всередині було тепло, але всі проїжджали повз, трамвай, який дивом поновив би свій рух по вкритих льодом коліях, літак чи вертоліт. Але десятки хвилин вперто йшли вперед, ніч наближалась все швидше, тепліше не ставало.
А в цей час по радіо вже не перший день лунав хіт-парад найкращих світових рок-хітів за, навіть не знаю, останні десятиріччя. Улюблені ведучі коментували кожну пісню, пролітали роки і життєві події. А потім була неперевершена Анна Балент, яка порівнювала одну із свої улюблених музичних груп з яскравим льодяником, з якого з шурхотом знімаєш прозору обгортку. Це було те саме конфетті, мандарини, олів’є, тепло дружби і вогню, карусель з веселими дітьми, калейдоскоп.
В той вечір так жодний транспорт і не зупинився. Хуртовина прийшла неочікувано. На щастя, метро завжди виручає. Довелось довго йти сніжно-грязьовими калюжами, які вже навіть не намагаєшся перестрибнути чи обійти, падаючим сніжинам вже не радієш, бо вони плутаються у віях і заморожують очі. Але всередині було тепло і приємно від цього передноворічного яскравого музичного дива.

Всі пісні про кохання
кіно
mandrivnytsya_s
Так рада, що вперше побачила цей мюзикл в Мушлі під час французького тижня у вересні. Тепер він стійко асоціюється із осінню, вином з термосу і холодним смачним повітрям.
Чотири роки минуло і я переглядаю його у поїзді Київ-Чернівці. Ще одна приємна асоціація.
Один з тих фільмів, який просто не можу закрити на титрах. Хочеться ще не раз прослухати пісні з нього, переглянути сцени. Насолодитися.
Французи так прекрасно передають людську сутність такою, як вона є, з різних боків. Вже не перше кіно говорить про те, що всі ми такі різні і саме тому такі унікальні.

кіно
кіно
mandrivnytsya_s
щось я не курю Тарковського. Сталкер - це неймовірно, безумовно. Але "Зеркало" і "Ностальгия" до мене не дійшли. Можливо передивлюсь років в 40 і зрозумію про що вони.
Кіно-мемуари Поланського - це щось. Фільм пролітає непомітно і викликає шквал емоцій. Людина жила в гетто в Кракові в свої 6 років, переживала голод декілька разів. Майже одразу перед звільненням Польщі від німців він жив у родичів в селі і рятував його влітку від голодної смерті лише фруктовий сад. На його очах німці вбивали людей і знущались над ними. Вони забрали у концтабір його маму, а для нього маленького папа вирізав отвір в огорожі в гетто і він утік.
В школу Поланський не ходив, але підлітком сам зібрав радіоприймач, почув театральну виставу і прийшов до них у якості актора. Так крок за кроком він прийшов до своєї пристрасті - кіно.
А його батько, який вижив у концтаборі, знайшов своє нове кохання майже одразу після виходу на свободу, одружився і до кінця днів не розлучався з цією жінкою. Яка жага до життя!